Україна 29 січня вшановує пам'ять Героїв битви під Крутами.
Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії України 1917-1921 років.
Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.
У зв'язку з 90-ю річницею подвигу Героїв Крут та з метою вшанування пам'яті українських юнаків, що полягли у бою під Крутами у січні 1918 року, і належного висвітлення цієї події в історії України постановляю: 1. Кабінету Міністрів України розробити та затвердити план заходів у зв'язку з 90-ю річницею подвигу Героїв Крут, передбачивши, зокрема: проведення заходів із вшанування пам'яті Героїв Крут, зокрема покладення квітів до їх могил, інших пам'ятних місць, пов'язаних із цією подією та її героями, а також до пам'ятних знаків борцям за незалежність України доби Української революції 1917 – 1921 років; організацію експозицій та виставок, присвячених подвигу патріотів; проведення тематичних вечорів, конференцій, інших виховних заходів у вищих, у тому числі військових, навчальних закладах, а також уроків патріотизму у загальноосвітніх ... читати далі >>>
(джерело: офіційне інтернет-представництво "Президент України - Володимир Зеленський")
Президент України Володимир Зеленський взяв участь у церемонії вшанування пам’яті Героїв Крут. Глава держави поклав квіти до пам’ятного хреста Героям Крут на Аскольдовій могилі у Києві. Пам’ять загиблих ушанували хвилиною мовчання. Після цього пролунав Державний гімн України. Воїни почесної варти відсалютували з особистої зброї та пройшли урочистим маршем біля пам’ятного хреста. Також Президент встановив лампаду до могил Героя України Олександра Клітинського, який загинув у Будинку профспілок під час Революції Гідності, та загиблого у боях за Іловайськ кавалера ордена Данила Галицького Маркіяна Паславського. «Для України тепер і понад сто років тому загроза однакова. Захисники держави виконували в бою під Крутами по суті те саме завдання, що й нині військові під Мар'їнкою. Хоча умови неоднакові – ми ж тепер справді міцніші. Наші мрії вже трохи інші, бо маємо багато з того, про що у 1918-му попередні покоління й думати не сміли», – сказав Глава держави... читати далі >>>
(джерело: офіційне інтернет-представництво "Президент України - Володимир Зеленський")
Ця історія досі викликає неоднозначні оцінки. І це відбувається як з боку суспільно - політичної свідомості обох держав, учасниць згаданої події, так і з боку суто історичного підходу вельми шанованих дослідників . 29 січня 1918 року . Збройне зіткнення на залізничній станції біля села Крути , яка розташовувалася на 130 -му кілометрі в північно-східному напрямку від Києва, Україна . Учасники події : невеликий загін з боку юної Української Народної Республіки (близько 600 чоловік) і знаменита Червона гвардія Радянської Росії , яка значно перевищує своїх вимушених супротивників числом, бойовим потенціалом і досвідом... читать дальше >>>
(источник: сайт "Ділова мова")
4 (17) грудня 1917 року уряд народних комісарів РСФРР (Раднарком) надіслала ультиматум Українській Центральній Раді за підписами Володимира Леніна і Лева Троцького. Більшовики вимагали легалізувати більшовицькі військові загони в Україні й припинити їхнє роззброєння. Зазначалося, що в разі невиконання вимог російський радянський уряд вважатиме Центральну Раду в стані відкритої війни проти нього. 5 (18) грудня 1917 року, не дочекавшись відповіді від українського уряду, Раднарком оголосив війну УНР. Бойові дії розпочалися в середині грудня 1917 року, а з проголошенням Четвертим універсалом незалежності УНР Центральною Радою, 22 січня 1918 року країна опинилася у фактичному стані війни з більшовицькою Росією. 12 грудня 1917 року Всеукраїнський з'їзд рад у Харкові проголосив так звану Українську Народну Республіку Рад і вже в половині грудня надходила військова й інша допомога більшовицьким силам в УНР. Тим часом із майже 300 тисяч війська, яке було прихильним до Центральної Ради ще влітку 1917 року, до січня 1918 кількість військ вірних та вмотивованих захищати УНР зменшилася до близько 15 тисяч в усій країні. Солдати старої армії на той час переважно були втомлені війною й не хотіли продовжувати служити, що змусило усі нові уряди, які виникали на уламках імперії, створювати нову армію з добровольців. Окрім того, уряд УНР затягував із проведенням земельної реформи, що негативно вплинуло на настрої основної частини солдатів, які були селянами і прагнули їхати додому ділити поміщицьку землю ... читати далі >>>
(джерело: Вікіпедія)
29 січня 1918 року в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв при 16 кулеметах та з однією гарматою на залiзничнiй платформi. У росіян була десятикратна перевага в живій силі, мали бронепотяг та артилерію. Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, – заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Полонених катували, а потім стратили. Згодом частину героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них.... читати далі >>>
(джерело: сайт "Український Інститут Національної Пам'яті")
Мало яка інша подія в історії України є настільки ж відомою, як бій під Крутами. Він посідає чільне місце в національній історичній пам'яті, проте в історіографії досі немає цілісного опису крутянських подій. Дослідники часто плутаються в деталях і обставинах бою під Крутами. Навіть дата бою визначена невірно. Спираючись на спогади учасників подій і документи, автор статті спробував відтворити перебіг цієї героїчної й трагічної сторінки в історії українських визвольних змагань. В середині січня 1918 р. петроградський Раднарком розгорнув повномасштабний військовий наступ проти Української Народної Республіки. Зайнявши Полтаву, на захід просувалися радянські загони під командуванням М. Муравйова, а з Гомеля наступав на Бахмач "революційний" відділ Р. Берзіна. Нечисленні війська Центральної Ради чинили слабкий опір агресорові. 28 січня обидві радянські колони з'єдналися на вузловій залізничній станції Бахмач. Українські частини без бою відступили до ст. Крути. Муравйов розпочав підготовку до наступу на Київ уздовж залізниці Бахмач – Ніжин – Дарниця... читати далі >>>
(джерело: сайт "Історична Правда")
Утворення Української Народної Республіки (ІІІ-й Універсал 20.11.1917) та проголошення її незалежності (IV-й Універсал 22.01.1918) створили шанс для національно-визвольних змагань та відновлення втраченої державності. Однак умови були вкрай несприятливі: викликана війною розруха та хаос сприяли поширенню облудних більшовицьких ідей серед значної частини населення. Мали місце серйозні прорахунки керівництва молодої держави у сфері військового будівництва. Але головною загрозою була політика Радянської Росії, яка не могла змиритися з існуванням самостійної України.Бій під Крутами є епізодом радянсько-української війни, яка розпочалася наприкінці грудня 1917 року. Із проголошенням 12 грудня 1917 року у Харкові Української Радянської Республіки з Росії почала надходити допомога більшовицьким ... читати далі >>
(джерело: сайт "Вишгород")
Гончаренко Аверкій - "Бій під Крутами": По оголошенні Українською Центральною Радою IV Універсалу Україна стала самостійною державою, також як така вела мирові переговори з Центральними державами в Бересті. Рівночасно вела мирові переговори з тими ж державами і більшовицька Росія. Предсідник більшовицької делегації Троцький виступив із заступництвом Радянської України, запевняючи представників Центральних держав, що ніби Центральна Рада та її уряд уже не існують. А в цей час правитель-ство України вживало надлюдських зусиль у придушенні анархії внутрі країни і для її оборони назовні. Найкоротшою дорогою до Києва з півночі йдуть залізничні шляхи Гомель-Бахмач і Ворожба-Бахмач.... читати далі >>>
Михайлик Михайло - "День 29 січня 1918 року": Напередодні наша четверта сотня Першої Української військової школи була в окопах, які зробив Студентський курінь напередодні біля залізниці Чернігів—Ічня—Прилуки, що перетинала головну магістраль ГСиїв-Бахмач. На станції Пліски уже були московські війська під загальним проводом Муравйова, а на ст. Крути стояли наші потяги, в яких містились штаби, резерв і амуніція. Тут же стояли наші два примітивні броне-нотяги, а власне некриті вагони з уставленими на них гарматами, обложені навколо мішками з піском, які служили прикриттям для 4-6 скорострілів... читати далі >>>
Монкевич Борис - "Бій під Крутами": З кінцем 1917 року скінчилося свято революції, настав грізний час для України. Озброєні сили більшовиків, заволодівши вже східним шматком України, йшли до нашої столиці Києва двома сильними арміями. Одна армія під командою Єгорова ішла по залізниці Харків-Полтава-Київ. Друга армія під командою Ремиґова посувалася в напрямку Курськ—Бахмач—Київ. Загальне керівництво більшовицькими операціями було в руках Муравйова, а сили ворога складалися з великої кількості піхоти й артилерії. Крім того, з боку Жмеринки—Козятина посувалися здеморалізовані частини російського гвардійського корпусу, стримувані до того часу Першим Українським корпусом генерала Скоропадського... читати далі >>>
Лоський Ігор - "Крути": ...Сумно зустрічав український Київ новий 1918 рік. З півночі і сходу насувалися на Україну банди червоних завойовників. Цілий край в обіймах анархії. Нарешті її самому Києві щодня можна було сподіватися повстання. Але що було найгірше, то повна відсутність власного війська, відсутність хоч найменшої можливості поставити опір анархії. Тодішній український уряд безнадійно проґавив момент національного підйому, який охопив маси українського вояцтва, коли можна було створити дійсну українську армію. Більше того, деякі організації свідомо старалися розвалити частини, які зорганізувалися поза ними, як, наприклад, Перший Український корпус, на чолі котрого стояв будучий гетьман П. П. Скоропадський)... читати далі >>>
(джерело: сайт "Пам'ятай про Крути. Молодіжно компанія")
Залишилися численні спогади учасників крутянських подій, у яких докладно описано, як вони відступали до своїх ешелонів, відстрілюючись на кожному кроці, як виносили вбитих, поранених і навіть кулемети. Крім тих, хто потрапив у радянський полон, на полі бою загинули ще 10-12 юнаків, тіла яких забрали до Києва. Зокрема, 1-ша сотня Допоміжного студентського куреня Січових стрільців (2-га сотня під Крутами не була), яка на початку бою мала у своєму складі 116 добровольців, повернулася до Києва у складі близько 80 осіб. Майже половину сотні становили гімназисти 2-ї Української Кирило-Мефодіївської гімназії. Під Крутами загинуло лише восьмеро з них. Решта згодом взяли участь у боях із більшовиками на вулицях Києва, а потім у відступі українських військ на Полісся. У лютому 1918 року один із цих гімназистів впав на полі бою під Бердичевом. Решта вже у березні повернулися до Києва, де ще за кілька місяців успішно закінчили гімназію. Більшість юнаків залишилися на батьківщині й згодом оселилися у радянському Києві. Лише кілька з них вирішили не миритися з радянським пануванням і розділили долю Армії УНР... читати далі >>>
(джерело: сайт "Історична правда")
Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут»
Музей розкриває героїчну подію української військової історії – бій під Крутами, який відбувся у січні 1918 року. Будівництво Меморіального комплексу «Пам’яті героїв Крут» розпочалось у 1990 році з ініціативи громадськості. З 2010 року музей став філією Національного військово-історичного музею України. Автор меморіалу, Анатолій Гайдамака, представив пам’ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона нагадує про подібні колони Київського Університету, звідки були більшість студентів, що загинули під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудована капличка, а поруч із пам’ятником викопане озеро у формі хреста. Музейна експозиція складається з залізничної платформи та 4-х залів-вагонів, які стилізовані зовні під вагони тих часів... читати далі >>>
(джерело: сайт "Музеї, заповідники Чернігова та Чернігівської області")
Жінки Української повстанської армії
